- стукотій
- -я́, ч., розм.Неспокійна людина, що набридає своїм стукотінням, шарудінням.
Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун". 2005.
стукотій
Смотреть что такое "стукотій" в других словарях:
стукотіти — дієслово недоконаного виду … Орфографічний словник української мови
стукотіння — іменник середнього роду … Орфографічний словник української мови
стукотіння — я, с. Дія за знач. стукотіти і звуки, утворювані цією дією … Український тлумачний словник
стукотіти — див. стукотати … Український тлумачний словник
грюкнява — и, ж., діал. Грюкання, стукотіння … Український тлумачний словник
гумоннява — и, ж., діал. Гупотіння, стукотіння … Український тлумачний словник
гупотнява — и, ж., діал. Гупотіння, стукотіння … Український тлумачний словник
москати — а/ю, а/єш, недок., зах. Бити, стукотіти … Український тлумачний словник
простукотати — очу/, о/чеш і простукоті/ти, очу/, оти/ш, док., розм. 1) Док. до стукотати, стукотіти. 2) Пройти, пробігти, проїхати зі стукотом … Український тлумачний словник
рапіти — пчу/, пи/ш, недок., зах. Шуміти, стукотіти … Український тлумачний словник
